В історії України ХХ століття було чимало подій, які справили надзвичайний вплив на суспільство і закарбувалися у його пам’яті назавжди.
Серед таких подій — глобальна техногенна катастрофа, наслідки якої відчув не лише український народ, але і вся північна півкуля планети Земля.
Чорнобильська атомна електростанція – це Перша українська станція, що була побудована на півночі України в Київській області біля кордону з Білорусією на березі річки Прип’ять. Станом на квітень 1986 року експлуатувалися чотири енергоблоки, станція на той момент була найпотужнішою в СРСР.
26 квітня 1986 року о 1:23:59 в ході проведення проектних випробувань на четвертому енергоблоці стався вибух, який повністю зруйнував реактор, тому аварія на Чорнобильській АЕС є найпотужнішою у світі з усіх 296, які відбулись на ядерних підприємствах. Вибух на Чорнобильській атомній електростанції рівнозначний вибуху більш як 500 атомних бомб, скинутих на Хіросіму.
Внаслідок аварії в атмосферу було викинуто 50 мегакюрі радіоактивності, що складає 4 % від об’єму завантаження четвертого енергоблоку.
У повітря потрапили: радіоактивний цезій, йод, стронцій і плутоній. Техногенна катастрофа у Чорнобилі забруднила цезієм і стронцієм близько 100 тисяч квадратних кілометрів території України, Білорусії і Росії. Тільки в Україні радіоактивна хмара забруднила понад 50 тис. кв. км у 74 районах 12-ти областей. На цій території розташовано понад 2 тисячі населених пунктів. Крім республік Радянського союзу вплив катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія. Радіоактивні дощі були зафіксовані в Ірландії. Радіоактивна хмара зачепила навіть схід США.
Вибух на четвертому енергоблоці атомної електростанції 26 квітня 1986 р. спричинив пожежу всередині станції, який почали гасити оператори. Пожежники ліквідували вогонь на даху блока і всередині машинної зали. З метою зменшення рівня радіації за допомогою гелікоптерів блок почали засипати речовинами, які поглинають радіонукліди – це бром, доломіт, глина, свинець, пісок.
Це допомогло створити тисячотонний захисний прошарок, що дозволив істотно знизити рівень радіації. Більша частина із шести тисяч тонн сумішей була скинута з 28 квітня по 2 травня 1986 року.
Урядова комісія СРСР почала проведення безпрецедентної в мирний час мобілізації. На гелікоптері члени комісії облітали район аварії з метою вивчення стану на об’єкті вибуху. Солдати Радянської армії з даху 3-го енергоблоку скидали у пошкоджений 4-й блок шматки закинутого сюди вибухом палива.
Шахтарі цілодобово пробивали тунель під реактором з метою побудови бетонної подушки під днищем і заповнення його рідким азотом для охолодження реактора. Будівельники інтенсивними темпами споруджували захисний бетонний «саркофаг» для поховання блоку і покривали бетонними плитами територію навколо станції. Бульдозеристи зрізали 10 сантиметрову товщу землі, яка вивозилась в один із багаточисельних могильників.
Учені, інженери і техніки терміново створювали систему вимірювання і контролю радіаційних, нейтронних і теплових процесів, які відбувались у 4-му блоці атомної електростанції. Усі ці роботи виконували 860 тис. «ліквідаторів», у тому числі 340 тисяч військовослужбовців.
Україна відчула на собі основні наслідки вибуху на ЧАЕС. Радіація забруднила майже десяту частину території з населенням в декілька мільйонів чоловік. Сотні тисяч людей було переселено з найбільш постраждалих районів. Терміново було евакуйовано 45 тис. жителів міста Прип’ять.
Сьогодні на Україні кількість потерпілих від Чорнобильської катастрофи складає більше 3 млн. чоловік (з 10 млн. людей, що проживали в Росії, Білорусії та Україні в цілому), серед них близько одного млн. дітей. До 1995 року із загальної кількості постраждалих померло 126 тис. чоловік, серед яких понад 20 тис. тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Майже 5 млн. чоловік отримали безпрецедентне опромінення.
У жителів забруднених районів, а також у всіх, хто брав участь в ліквідації наслідків аварії, виявили схильність до катаракти, серцево-судинних захворювань і зниження імунітету. Сотні тисяч людей почали хворіти лейкемією та раком щитовидної залози. Збільшилися кількості випадків вроджених патологій у дітей, підвищення рівня дитячої смертності, збільшення випадків народження дітей із синдромом Дауна.
Крім того, було доведено, що опромінення невеликими дозами радіації викликає тривожність та агресивність, впливає на психіку людей та, особливо, дітей.
Серед усіх негативних наслідків найбільша частка припадає на екологічні. Високому радіаційному впливу піддалися природні й аграрні екологічні системи в 30-кілометровій зоні ЧАЕС. Чорнобильська аварія відбулася наприкінці квітня – у період прискореного росту рослин і мешканців ґрунту, а цей період є для них найбільш радіочутливим. Також у зоні відчуження у 1986-1988 роках відмічено численні факти радіаційного пошкодження рослин і тварин. Сильнішим було ураження тварин. Вчені не раз спостерігали у них пошкодження частини тіла в результаті впливу альфа і бета опромінення. На забруднених територіях радіацією було знищено більшість комах, які жили у верхньому сантиметровому шарі ґрунту. Несподівано великим виявилося забруднення тіл водних птахів. Харчуючись у мулі, вони розносили радіонукліди далеко поза межі 30-кілометрової зони. В цілому ушкодження екосистем у Чорнобильській зоні відчуження були надзвичайно значними, яких раніше ніколи не було в природі.
Сильного радіаційного забруднення зазнало Київське водосховище. Це стало загрозою не лише для жителів Києва, але і всього Дніпровського басейну.
Остаточно Чорнобильська атомна електростанція перестала виробляти електроенергію 15 грудня 2000 року, коли був назавжди зупинений 3-й енергоблок. З цього дня підприємство працює над зняттям енергоблоків з експлуатації, утилізацією радіоактивних відходів і будівництвом над 4-м енергоблоком нового безпечного саркофагу, покликаного замінити об’єкт «Укриття».
Згідно із затвердженою верховною радою програмою, Чорнобильська атомна електростанція повинна бути повністю ліквідована до 2065 року: паливо буде вилучене та переміщене до довгострокових сховищ і відбудеться консервація реакторів, а коли рівень радіоактивності знизиться, їх демонтують, а територію очистять.
Після тридцяти років після вибуху періодично розглядається питання про можливість зменшення зони відчуження.
Сьогодні, 26 квітня 2020 року виповнюється 34 роки з часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка залишається найбільшою катастрофою в історії ядерної енергетики та величезною екологічною бідою світового масштабу.
Проходять роки після аварії проте біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, а дехто і життям. Збитки від аварії на Чорнобильській атомній електростанції доведеться відшкодувати ще дуже довго…
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими і перед пам’яттю тих, хто помер від радіаційного смерчу.
